Урок №1. Розвиток драматургії і театру. Створення українського професійного театру. Трупа корифеїв та їх діяльність.
Мета:
навчальна: охарактеризувати умови розвитку драматургії і театру в Україні другої половини XIX ст., розповісти про аматорський рух, боротьбу за реалістичний народний театр; ввести учнів у світ героїв п’єс корифеїв українського театру ІІ половини XIX століття;
розвивальна: розвивати творчі здібності учнів, інтерес до театрального мистецтва;
виховна: виховувати в учнів естетичний смак, любов до театру.
Тип уроку: урок засвоєння нового матеріалу.
Міжпредметні зв’язки: українська література, історія України.
Пояснювальна записка до уроку №1.
Урок №1 складається з теоретичного (лекційного) матеріалу до теми “Розвиток драматургії і театру. Створення українського професійного театру. Трупа корифеїв та їх діяльність”, практичних завдань,роботи з термінологією (глосарій до заняття), презентації та тесту для самоконтролю (12 завдань різного формату: з вибором однієї правильної відповіді, з вибором кількох правильних відповідей, на встановлення відповідності, з короткою відповіддю). У розділі “Досліджуємо літературу разом” пропонується теоретичний матеріал, а також ілюстрації до нього. Основна частина заняття присвячена ознайомленню учнів із умовами розвитку драматургії та становленням театру корифеїв. Серед питань тесту є два завдання підвищеної складності, позначені *. Ці завдання пов’язані із формулюванням повної відповіді на запитання. Презентація до уроку включає в себе візуальну підтримку до опрацювання теоретичного матеріалу та практичних завдань. З метою контролю набутих знань, умінь та навичок з теми наприкінці уроку пропонуються тести для самоконтролю (12 завдань різного формату).
Рекомендації щодо опрацювання уроку №1.
1. Ознайомтеся з темою та метою уроку.
2. Опрацюйте теоретичний літературознавчий (лекційний) матеріал у розділі “Досліджуємо літературу разом”.
3. Самостійно опануйте ключові визначення до заняття у рубриці “Глосарій”.
5. Перегляньте запропоновану презентацію до уроку, щоб знайти візуальну підтримку до теоретичного матеріалу та завдань.
6. Якщо виникли складнощі з виконанням практичних завдань, ще раз перегляньте теоретичний матеріал та приклади до нього.
7. Перевірте свої знання за допомогою тесту для самоконтролю №1, який надано у двох форматах: pdf (наприкінці заняття) та тестів у системі он-лайн https://www.moodle.hneu.edu.ua/course/index.php?categoryid=35
Відомості про практичне застосування.
Наприкінці уроку учні зможуть самостійно характеризувати умови розвитку драматургії і театру в Україні другої половини XIX ст., розповідати про аматорський рух, боротьбу за реалістичний народний театр, героїв та тематику драм М.Старицького; навчаться застосовувати теоретичний матеріал на практиці.
Історичний
шлях, пройдений українським театром протягом XIX ст., багатий на великі імена
та події. Про кріпацький театр першої половини XIX ст.
ми говорили, вивчаючи творчість І. П. Котляревського. З появою «Наталки Полтавки» І.
Котляревського почалася нова сторінка в розвитку аматорського
театрального руху. Комічні опери, водевілі, мелодрами тих часів увібрали в себе
елементи селянського побуту, української етнографії. Після Котляревського цю
театральну традицію продовжили Г. Квітка -Основ’яненко, Т.Шевченко, С. Гулак-Артемовський.
Драматургія
другої половини XIX ст. має своїх видатних
театральних діячів: М. Старицького, М. Кропивницького, І. Карпенка-Карого.
1881 рік — рік утворення першої української професійної трупи, яка ставила своїм завданням створення на сцені реалістичних образів. Типовою рисою театральних вистав цієї доби також буй побутовий реалізм, але більш поглиблений. Як відомо, урядові й цензурні заборони спрямовували розвиток української літератури у вузьке річище виключно селянської тематики. Письменники змушені були протягом десятиріч обертатися в колі тем і проблем селянського життя. Природно, це обмежувало громадянський резонанс їхньої творчості, гальмувало розвиток літератури. Але разом із тим розкриття традиційної тематики ставало дедалі глибшим і різнобічнішим, а картини селянського побуту її п’єсах кращих письменників набували яскравішої соціальної й психологічної конкретизації.
М. Кропивницький, М. Старицький, І. Карпенко-Карий, Панас
Мирний тільки
у 80-х рр. на матеріалі з життя
сучасного їм села створили ряд визначних соціально-побутових і
соціально-психологічних драм. Піднесення реалістичної драматургії
забезпечило успіх театру корифеїв, сприяло становленню сценічного мистецтва
Західної України, витісняючи і перекладні водевілі, і недолугі оригінальні
комедії та псевдоісторичні трагедії. Отже, успіхи східноукраїнських драматургів
у змалюванні життя селянства мали загальнонаціональне значення — і
громадське, і літературне.
У
80-90-х рр. українська драматургія збагатилася майже тридцятьма визначними п’єсами різних жанрів,
що їх створили М. Кропивницький, М. Старицький,
І. Карпенко-Карий, Панас Мирний, І. Франко, Б.
Грінченко. Хоча з того часу минуло майже сто років, а переважна більшість цих
творів дотепер зберегла свою пізнавальну, виховну й естетичну цінність, і досі
йде на сцені. Така виняткова життєздатність кращих драм і комедій пояснюється
глибиною художнього освоєння пореформеної дійсності, важливістю порушених соціальних проблем.
Одним із найбільших завоювань української реалістичної
драматургії останніх десятиріч XIX ст. було правдиве зображення класової
диференціації селянства. М. Кропивницький («Доки
сонце зійде», роса очі виїсть», «Глитай, або ж Павук», «Чмир», «Олеся»), М.
Старицький («Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», «У темряві»), І.
Карпенко-Карий («Бурлака», «Наймичка», «Сто тисяч», «Хазяїн»), Панас Мирний
(«Лимерівна») з винятковою силою художньої правди показали ту прірву, яка розділяла
сільську бідноту і швидко зростаючу сільську буржуазію.
Українські
драматурги на конкретному
життєвому матеріалі показували руйнування патріархального сільського господарства внаслідок
нещадного наступу капіталізму і блискавичного збагачення місцевих багатіїв.
У 1911 році засновник МХАТу
К. Станіславський писав: «Такі
українські актори, як Кропивницький, Заньковецька, Саксаганський, Садовський —
блискуча плеяда майстрів української сцени, імена яких увійшли золотими
літерами на скрижалі історії світового мистецтва».
v Драматургія — сукупність драматичних творів певного письменника, народу, історичної епохи (українська драматургія, драматургія І. Карпенка-Карого, антична драматургія).
v Драма.
1. Один з основних родів художньої літератури, який, на відміну від епосу та
лірики, розкриває життєві явища та людські характе ри через розмови дійових
осіб (діалоги та монологи) і призначений для сценічного втілення.
2. Один із трьох основних жанрів драматургії.
3. Драматичний твір, в основу якого покладено гострий життєвий конфл кт,
напружену боротьбу та складні переживання героїв, але розв’язка не має
трагічного характеру.
v За жанрами драми (п’єси) поділяються на побутові, історичні, психологічні, мелодрами.
v Комедія — драматичний твір, в якому відображається смішне в житті, висміюються негативні суспільні й побутові явища, риси людей. За жанрами комедії бувають сатиричні, ліричні, водевілі.
v Трагедія — драматичний твір, в основу якого покладено гострий непримиримий і характерний для певної епохи конфлікт, а незвичайний герой, вступаючи в боротьбу з нездоланними в даній ситуації силами, часто гине.
У кінці 70-х років XIX ст. українське акторське мистецтво, сам
театр набули виразних суспільно-громадських функцій, що сприяло піднесенню
національної свідомості народу. Театр цієї доби прийнято називати «театром
корифеїв». У давньогрецькій трагедії корифеєм називали керівника хору або
заспівувача, що вів за собою інших співаків.
У
сучасному розумінні «корифеєм» називають людину, яка є видатним діячем у певній сфері
мистецтва.
Серед діячів української драматургії почесне місце належить М.Старицькому. Починав він свою діяльність з переробок відомих прозових творів інших авторів, а закінчив оригінальними високохудожніми соціальними драмами.
Тематично соціально загострена драматургія М. Старицького
поділяється на кілька груп:
1) п’єси
про класове розшарування пореформеного села («Не судилось», «У
темряві», «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці»);
2) драми
про долю демократичної сільської інтелігенції в умовах
самодержавної Росії («Не судилось», «В темряві»);
3) драма
про трагічну долю людини мистецтва в буржуазному суспільстві («Талан»);
4) драма
про участь демократичної інтелігенції в класовій боротьбі напередодні
першої російської революції 1905—1907 рр. («Хрест життя»).
Улюбленим
жанром Старицького-драматурга
була драма.
Саме у драмі він мав змогу глибоко розкрити тогочасні соціальні суперечності,
реалістично показати тяжкі умови життя і праці сільської бідноти й трудової
інтелігенції. Одна з найкращих п’єс М.
Старицького — «Не судилось». (Первісна назва драми — “Панське болото”.
ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ
1. Уклади ланцюжок синонімів (5-7 слів):
Театральна вистава - …….
Примітка. Перевір себе за допомогою довідки, вміщеної наприкінці заняття.
2. Заповни таблицю:
Жанри драматичного твору
|
|
Автор |
Назва твору |
|
Трагедія |
|
|
|
Комедія |
|
|
|
Власне драма
|
|
|
ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ПОВТОРЕННЯ
1. З появою якого твору літератури пов'язаний розвиток аматорського театрального руху в Україні?
2. Назви видатних діячів театру другої половини ХІХ століття.
3. Що таке театр “корифеїв”? Хто входив до його складу?
Запитання 1-6 з вибором однієї правильної відповіді.
1. З появою якого твору почалася нова сторінка в розвитку аматорського театрального руху?
а) “Наталка Полтавка” І.П.Котляревського;
б) “Енеїда” І.П.Котляревського;
в) “Кайдашева сім’я” І.С.Нечуя-Левицького;
г) “Дві московки” І.С.Нечуя-Левицького.
2. Назвіть рік утворення першої української професійної трупи:
а) 1881;
б) 1887;
в) 1888;
г) 1899.
3. Як звали першу народну артистку України?
а) Марія Заньковецька;
б) Олена Саксаганська;
в) Оксана Садовська;
г) Марія Садовська-Барілотті.
4. Хто такий корифей?
а) професіонал своєї справи;
б) заспівувач хору в давньогрецькій трагедії;
в) актор;
г) письменник.
5. Хто очолював трупу театру корифеїв?
а) І.П.Котляревський;
б) І.К.Тобілевич;
в) Марко Кропивницький;
г) М. Старицький.
6. Яка тема була провідною у творчості письменників до 1881 року?
а) селянська;
б) про кохання;
в) революційних битв;
г) соціальної нерівності.
Запитання 7-8 з вибором двох варіантів відповідей.
7. Які жанрові форми драми створили М. Кропивницький, М. Старицькийта І. Карпенко-Карий у 80-х рр.?
а) філософські;
б) соціально-побутові;
в) соціально-психологічні;
г) психологічні.
8. Зазначте назви творів І.К.Карпенка-Карого:
а) “Сто тисяч”;
б) “Лимерівна”;
в) “Доки сонце зійде, роса очі виїсть”;
г) “Хазяїн”.
Завдання 9 на встановлення відповідності.
9. Назва твору Жанр
1 “Наталка Полтавка” а) повість
2 “Енеїда” б) драма
3 “Кайдашева сім’я” в) травестійно-бурлексна поема
4 “Бджола та Шершень” г) роман
г) байка
Запитання 10-12 з відкритою формою відповіді.
10. Назвіть жанри драматичних творів. Наведіть приклади.
11*. Назвіть тематичні групи драм М.Старицького. Відповідь проілюструйте прикладами.
12*. І.Я.Франко зауважив про театр корифеїв так: “Зложилася трупа, якої Україна не бачила ані перед тим, ані потому…”. Прокоментуйте вислів Каменяра.
ШКАЛА ОЦІНЮВАННЯ ЗАВДАНЬ САМОКОНТРОЛЮ
Завдання 1-6 оцінюються в 0,5 бала.
Завдання 7-8 оцінюються в 1 бал.
Завдання 9 оцінюється у 2 бали.
Завдання 10 оцінюється в 1 бал.
Завдання 11-12 (підвищеної складності) оцінюються у 2 бали.
Максимальна кількість балів за виконаний тест – 12 балів.
ДОВІДКА ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ
1. Театральна вистава – спектакль, лицедійство, видовище, дійство, прем’єра, інсценізація, інсценівка.
2. Власне драма: І.П.Котляревський – “Наталка Полтавка”, М.Старицький – “Не судилося”.
Трагедія: В.Шекспір – “Гамлет”, “Ромео та Джульєтта”.
Комедія: М.Куліш – “Мина Мазайло”.
Комментарии
Отправить комментарий